«Кожен удар, який я завдаю на рингу, – це також удар за Україну, за нашу свободу та наше майбутнє», – заявив Олександр Усик під час пресконференції перед матчем, окреслюючи справжній зміст цього поєдинку для нього.
Бій між Олександром Усиком і Тайсоном Ф’юрі, двома з найбільших суперважковаговиків сучасності, виходить за межі спорту. Їхнє протистояння на «Kingdom Arena» в Ер-Ріяді (Саудівська Аравія) за об’єднання світових титулів вже стало частиною історії боксу. Але для українського чемпіона цей поєдинок – набагато більше, ніж просто спорт. Реванш, у якому Усик переміг одноголосним рішенням суддів після дванадцяти раундів небаченої інтенсивності, став для нього доказом стійкості народу, що переживає війну. За кілька годин до бою Усик навіть провів відеоконференцію з президентом Зеленським, що підкреслило політичну складову цієї події. Під час розмови йому нагадали про очікування всього українського народу.
З початку російського вторгнення у 2022 році Олександр взяв на себе роль, що виходить далеко за межі спортивного. Вступивши до лав територіальної оборони України в перші дні війни, він тимчасово припинив свою кар’єру, щоб брати активну участь у боротьбі своєї країни. Кожен його виступ привертає увагу до критичної ситуації в Україні та закликає до міжнародної солідарності.
Зважування, момент, який зазвичай супроводжується провокаціями, цього разу мало зовсім інший характер. Усик з’явився з прапором із написом «Free Azovstal Defenders», підкреслюючи свою підтримку військовим України, які досі перебувають у російському полоні. Цей жест викликав сильні емоції, нагадуючи, що кожен етап його підготовки – це можливість звернути увагу світу на боротьбу Києва.
Виходи на ринг також мали символічне значення. Усик, під звуки патріотичних пісень свого народу, був одягнений у традиційний татарський костюм (татар – народу Криму, який зазнав утисків та депортації під час сталінського режиму в 1940-х роках), прикрашений орнаментами, що відображають культурну та військову спадщину України. Тайсон Ф’юрі, яскравий «Циганський Король», вибрав ефектний вихід у блискучому плащі під різдвяну пісню, залишаючись вірним своєму провокаційному та ексцентричному стилю. Ці контрасти в настроях підготували глядачів до повної конфронтації на рингу.
Після оголошення перемоги українець зробив сильний жест, піднявши історичний меч. Цей меч, привезений із музею міста Чернігів, належав Івану Мазепі, гетьману козацького війська України, який відіграв важливу роль у боротьбі за більшу автономію України від Росії за правління Петра І. Цей артефакт, спеціально доставлений для цієї події, символізує незламну волю українського народу до збереження своєї незалежності. Цей акт, наповнений символізмом, посилив позаспортивне значення перемоги.
З технічної точки зору цей бій також став зіткненням стилів. Ф’юрі, з його величезними габаритами та несподіваною спритністю, уособлював абсолютну грубу силу. Усик, зі свого боку, був стратегом, використовуючи інтелект у розташуванні на рингу та гру на ногах, щоб повністю домінувати над суперником, важчим на 25 кілограмів, який не зміг витримати його шаленого темпу. Але для Усика кожен раунд був набагато більшим, ніж просто спортивне протистояння: він відображав ті битви, які його країна веде щодня проти, здавалося б, сильнішого ворога. Головна різниця між двома боксерами не в техніці чи фізиці. Один з них перебуває у війні, інший – ні.
У той час як увесь світ із захопленням спостерігав за цим протистоянням, історія, яка розгорталася, виходила далеко за межі рингу. Усик показав, що він набагато більше, ніж легендарний спортсмен: він є втіленням стійкості та боротьби українського народу. Постає питання, чи буде він продовжувати бої на рингу, адже за його межами російська агресія триває, і Україна потребує своїх захисників, де б вони не вели свою боротьбу.
