У Франції дехто применшує або заперечує злочини Росії. Однак The New York Times опублікувала розслідування, яке стало результатом восьми місяців роботи, спрямованої на розкриття й доведення участі російського підрозділу у масовому вбивстві в Бучі. Розслідування ґрунтується на численних джерелах: відео з камер спостереження, зйомках дронів, свідченнях місцевих жителів та перехоплених телефонних розмовах. Особливу увагу журналісти приділили 234-му десантно-штурмовому полку з Пскова, який брав безпосередню участь у цих злочинах. Stand With Ukraine високо оцінює цю важливу роботу, адже наша асоціація вже давно займається викриттям злочинів Росії і відвідала Бучу у квітні 2022 року.

Дослідники встановили таку хронологію подій:

24 лютого вранці Росія розпочинає напад на Україну. 27 лютого російські війська входять у Бучу — невелике місто на околиці Києва, звідки їх вибивають українські добровольці. 3 березня росіяни повертаються. Починається справжній жах. Ледве увійшовши до міста, російські солдати починають грабувати все, що можуть. І вони відкрито вихваляються цим один перед одним, що підтверджує запис із камери спостереження. Дуже швидко ситуація переходить у жорстокі репресії. Зібрані журналістами докази свідчать, що масові вбивства та зґвалтування були не випадковими, а схваленими вищим командуванням і є частиною російської стратегії.

У перші ж дні групу чоловіків захоплюють у полон. Їх відводять на військову базу, де розстрілюють без суду. Журналісти зафіксували кілька випадків таких страт. Серед жертв — цивільні на велосипедах, 68-річний чоловік, який вийшов купити їжі, 14-річна дівчина. Невинні люди, яких холоднокровно вбили військові 234-го полку з Пскова. Їхні тіла залишали просто на вулицях, і мирні жителі, заблоковані в місті, змушені були тижнями проходити повз тіла своїх розстріляних сусідів, поки Збройні сили України не звільнили Бучу.

Російські солдати 234-го полку використовували телефони своїх жертв для дзвінків до Росії, які були перехоплені українськими спецслужбами, що допомогло журналістам ідентифікувати виконавців цих убивств. Ці масові вбивства беззаперечні й тривали до звільнення міста наприкінці березня 2022 року. «Майже кожен куточок Бучі нині є місцем злочину, створюючи враження, що смерть блукала всюди», — констатує Human Rights Watch.

На жаль, російські масові вбивства на цьому не зупинилися. У наступні місяці були виявлені братські могили в Ірпені, Ізюмі, Херсоні, Маріуполі та багатьох інших містах. Усе, до чого торкається Путін, перетворюється на місце злочину проти людяності. Попри всі ці докази, деякі досі заперечують очевидне, повторюючи пропаганду Кремля. Саме тому наша асоціація подала позов проти Сеголен Рояль у вересні минулого року.

Сьогодні, коли Росія відступає, вона використовує свої останні ресурси, щоб цілеспрямовано атакувати цивільних, завдаючи ударів по об’єктах цивільної інфраструктури: електростанціях, колонах біженців. Ніколи не забуваймо жертв Путіна. Не залишаймо народ, який бореться за своє виживання та свободу, без підтримки.