30 років тому, 5 грудня 1994 року, Сполучені Штати, Велика Британія та Росія підписали Будапештський меморандум — ключову міжнародну угоду, яка обіцяла безпеку та стабільність у Європі.

Після завершення Холодної війни Україна стала незалежною у 1991 році після розпаду Радянського Союзу. На той час країна володіла третім за величиною ядерним арсеналом у світі, успадкованим від СРСР. Для зміцнення глобальної безпеки та обмеження поширення ядерної зброї розпочалися переговори з метою переконати Україну відмовитися від цього арсеналу.

У цьому контексті Україна підписала Будапештський меморандум разом зі США, Великою Британією та Росією в грудні 1994 року під час конференції, організованої Організацією з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ).

На підписанні були присутні чотири ключові фігури:

  • Білл Клінтон, президент США, який представляв світову державу, що гарантує безпеку та міжнародний порядок.

  • Борис Єльцин, президент Росії, яка стала правонаступницею Радянського Союзу, виступав гарантом угоди, але також отримував українську ядерну зброю.

  • Джон Мейджор, прем’єр-міністр Великої Британії, який діяв від імені британських зобов’язань щодо миру та безпеки в Європі.

  • Леонід Кучма, президент України, який підписав цей договір у надії забезпечити незалежність і безпеку своєї країни, відмовляючись від масивного ядерного арсеналу.

Знаковий кадр підписання цієї угоди увічнює момент, коли ці чотири лідери зібралися разом, щоб закріпити це історичне зобов’язання.

В обмін на знищення свого ядерного арсеналу та приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) Україна отримала гарантії безпеки від підписантів. Вони зобов’язалися поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України. Також було обіцяно не застосовувати силу або загрозу силою проти України та не використовувати економічний тиск для підриву її суверенітету. Нарешті, підписанти гарантували свою підтримку у разі загрози або агресії із застосуванням ядерної зброї.

Однак ці зобов’язання були поставлені під сумнів уже в 2014 році. Анексія Криму Росією, а згодом її роль у збройному конфлікті на сході України, в регіоні Донбасу, стали грубим порушенням Меморандуму. Ці події також продемонстрували обмеженість угоди, яка ґрунтувалася на політичних гарантіях, а не на юридично зобов’язуючому механізмі. Без механізму примусового виконання західні підписанти обмежилися економічними санкціями та непрямою підтримкою України, залишивши її вразливою перед російською агресією.

Сьогодні, через 30 років після підписання цієї угоди, Будапештський меморандум залишається трагічним нагадуванням про наслідки порушення Росією своїх зобов’язань щодо суверенітету та територіальної цілісності України. У 2014 році Росія порушила ці принципи, анексувавши Крим, а потім посилила свою агресію повномасштабним вторгненням у лютому 2022 року. Ця невдача висвітлює не лише обмеженість наданих Україні гарантій безпеки, але й необхідність для союзників твердо дотримуватися своїх зобов’язань, щоб захистити держави від будь-якої майбутньої агресії.